Глава 01. Прорив — Книга Эрагон 4 — Спадок, Склеп Душ

Сапфіра заревла так, що в солдатів мимохіть затремтіли жижки.

— За мною! — крикнув Ерагон і здійняв Брізінгр над головою, щоб усі його бачили. Блакитний меч виблискував і переливався, вирізняючись на тлі чорних хмар, які згустились на заході. — За варденів!

За спиною юнака зі свистом пролітало безліч стріл, та він не звертав на це уваги.

Воїни скупчились біля підніжжя брили, на якій стояли Ерагон і Сапфіра, й відповіли їм гучним криком: «Вардени!». А потім, вимахуючи зброєю та оминаючи каміння, що котилось прямо на них, вони почали стрімко здиратися вгору.

Ерагон повернувся до воїнів спиною. На протилежному боці насипу лежав широкий внутрішній двір, де невеличкими загонами розташувалось близько двох сотень солдатів Імперії. За ними височіла темна фортеця з вузькими віконними прорізами й кількома баштами. На найвищій із них мерехтіло світло. Юнак знав, що десь там, у нетрях фортеці, переховується лорд Брадберн, правитель Белатони — міста, яке вардени намагались захопити ось уже кілька пекельно довгих годин.

Чекаемо разом на четверту і заключну книгу тетралогії «Спадок» письменника-фантаста Крістофера Паоліні.